Але ні, найдовше слово, зафіксоване в українській мові, налічує аж 38 літер і офіційно вважається рекордсменом.
Слово-рекордсмен звучить так: “рентгеноелектрокардіографічного”, воно стосується складного медичного апарата – рентгеноелектрокардіографа, і вживається у формі прикметника. Уявіть собі ситуацію, коли лікар спокійно каже: “Потрібно перевірити результати рентгеноелектрокардіографічного обстеження”. Тут справді можна язик зламати, але якщо потренуватися, то слово не здається таким важким.
Це слово не вигадане й не штучне, його використовують у професійній лексиці, зокрема в медичних колах. Його структура побудована з кількох частин: “рентгено” + “електро” + “кардіо” + “графічного”, кожна з яких додає значення.
Ще кілька довжелезних слів з нашої солов’їної
Хоч “рентгеноелектрокардіографічного”, це безумовний чемпіон, українська мова має ще кілька претендентів, які здатні заплутати навіть досвідченого мовця:
- “деоксирибонуклеїновий” (26 літер) – знайоме з біології, означає ДНК.
- “теплокомуненергоцентрал” (27 літер) – із технічного лексикону.
- “автомобілебудівництво” (22 літери) – галузевий термін.
- “псевдонауковцями” (18 літер) – не завжди приємне, але актуальне.
Такі слова слугують, як приклад словотвірної потужності української мови, де можна об’єднати кілька понять в одне без втрати змісту.
Довгі слова – не просто курйоз, вони показують, наскільки гнучкою та логічною є українська мова, ми можемо створювати нові лексичні конструкції відповідно до потреб – у науці, техніці, медицині, а ще – це справжній виклик для дикторів, учнів і тих, хто розвиває дикцію.
Тож якщо хочете потренувати артикуляцію – спробуйте промовити найдовше українське слово з першого разу, не забувайте дихати та пришвидшувати темп.