Ось, наприклад, звичайна кропива дводомна. Здається, що всі рослини мають бути однаковими, але ні — поруч ростуть два її “варіанти”: одна з зеленими стеблами, а інша — з насичено-фіолетовими. Така антоціанова окраска виникає через накопичення антоціанів — речовин, які допомагають рослинам пристосовуватись до холоду, сонячного випромінювання або інших стресів. Вони ж фарбують листя і стебла в синювато-фіолетові відтінки. Це свідчення того, що навіть у дикій популяції можуть існувати різні форми однієї й тієї ж рослини.
Поруч із кропивою росте ще одна звична трава — єжа збірна. І знову, якщо придивитись, можна помітити: одні колоски мають темніше забарвлення, інші світліші, форма також різниться. Хоча й умови росту однакові — і сонце, і волога, і навіть шум потягів неподалік — все одно ми бачимо різноманіття. Це природне, і воно має велике значення.
Природа вчить нас: сила — саме в різноманітті. Саме завдяки цьому рослини виживають протягом століть. Якщо змінюються умови, деякі форми можуть загинути, але інші — пристосуються і продовжать рости. Так працює еволюція. І це чудовий приклад для всіх, хто займається городництвом і садівництвом.
Господині радять завжди дбати про різноманіття на власній ділянці. Якщо сієте петрушку чи кріп — не зупиняйтесь на одному сорті, краще взяти кілька різних. Якщо садите яблуні — висаджуйте кілька сортів, адже кожен має свої переваги. Те саме стосується томатів, огірків, перцю чи моркви. Чим більше сортів — тим вищі шанси на гарний урожай, навіть якщо літо буде дощовим, холодним чи надто спекотним.
Різноманіття на грядці — це своєрідна “страховка”. Один сорт може не витримати спеки, зате інший перенесе її легко. Один погано реагує на дощі, інший — зовсім не боїться вологи. Саме так господині забезпечують стабільність і надійність у вирощуванні овочів і фруктів.